Постізометрична релаксація (ПІР)

Під час ізометричного напруження м'яза без зміни його довжини активуються пропріорецептори, що призводить до рефлекторного зниження м'язового тонусу після розслаблення. Цей процес базується на нейрофізіологічних принципах регуляції м'язової діяльності, зокрема на феномені постізометричної релаксації, коли після напруження м'яз здатний до більш ефективного розтягування.

• Міофасціальний больовий синдром.
• М'язовий гіпертонус.
• Обмеження рухливості суглобів.
• Болі в спині, шиї, кінцівках.
• Підготовка до мануальної терапії суглобів.
• Відновлення після травм і операцій.
• Спортивна реабілітація.

• Виражений остеопороз.
• Гострі тромбози, емболії.
• Загострення хронічних захворювань.
• Запальні та інфекційні захворювання.
• Злоякісні новоутворення.
• Важкі серцево-судинні захворювання.
• Пошкодження шкірних покривів у зоні впливу.

Процедура складається з двох фаз:

• Ізометричне напруження м'яза: Пацієнт напружує м'яз протягом 5-10 секунд на вдиху, при цьому лікар забезпечує опір, запобігаючи зміні довжини м'яза.
• Пасивне розтягування м'яза: Після розслаблення м'яза лікар проводить його пасивне розтягування протягом 5-10 секунд на видиху, збільшуючи амплітуду руху без викликання болю.

Цикл повторюється 3-6 разів залежно від клінічної ситуації.

ПІР належить до м'яких та безпечних методик мануальної терапії, не викликає сильного болю та має мінімум протипоказань. Вона ефективно знімає м'язові спазми, покращує еластичність м'язів і зв'язок, відновлює нормальну рухливість суглобів та сприяє зменшенню больового синдрому.

Методика ПІР була розроблена в 60-70-х роках XX століття чеським неврологом Карелом Левітом. Подальший розвиток методу пов'язаний з роботами американських ортопедів Ф. Мітчелла і Р. Гросса, які описали м'язово-енергетичні техніки, що включали ізометричне напруження м'язів перед маніпуляцією на суглобах.