Нейродинамічна гімнастика

Принцип нейродинамічної гімнастики (мобілізації нервової тканини)

Нейродинамічна гімнастика, або мобілізація нервової тканини, є сучасним методом фізичної терапії, що ґрунтується на розумінні біомеханіки нервової системи та її взаємодії з оточуючими тканинами (м'язами, фасції, кістками, суглобами). Основний принцип полягає у відновленні оптимальної рухливості та "ковзання" нервів у своїх анатомічних ложах, а також у зменшенні механічного подразнення нервової тканини.

Ключові принципи нейродинамічної гімнастики:

1. Нервова система як єдина структура, що рухається:

• Нерви не є статичними "проводами", а є динамічними структурами, які потребують вільного руху (ковзання) відносно оточуючих тканин. Кожен рух тіла, наприклад, згинання руки, спричиняє ковзання та певну деформацію (розтягнення/стиснення) нервів.
• Континуум нервової системи: Цей принцип підкреслює, що вся нервова система (від головного мозку до периферійних нервів) є нерозривним цілим. Проблеми в одній її частині можуть впливати на функцію в інших.

2. Роль механічного подразнення та компресії:

• Більшість нейропатичних болів або неврологічних симптомів (оніміння, поколювання, слабкість) виникають не лише через пряме пошкодження нерва, а й через його механічне подразнення, компресію або обмеження ковзання. Це може бути спричинено:
  • Спазмом м'язів: Наприклад, спазм грушоподібного м'яза може здавлювати сідничний нерв.
  • Набряком або запаленням: Навколо нерва може утворюватися набряк, що зменшує простір для його руху.
  • Рубцевою тканиною: Після травм або операцій рубці можуть "приклеювати" нерв до оточуючих структур.
  • Змінами у суглобах/кістках: Наприклад, остеофіти (кісткові нарости) або протрузії/грижі дисків можуть здавлювати нервові корінці.
  • Неправильною поставою або паттернами рухів: Хронічно неправильне положення тіла може створювати зони постійної компресії нервів.

3. Відновлення "ковзання" нерва:

• Метою нейродинамічної гімнастики є відновлення нормальної фізіологічної рухливості нерва. Для цього використовуються спеціальні вправи, які називаються "ковзаннями нервів" (nerve glides/sliders) та "натягами нервів" (nerve tensioners/stretchers).
• Ковзання нервів (sliders): Ці вправи передбачають рух у кількох суглобах таким чином, щоб створити рух нерва без значного його розтягування. Наприклад, рух, що "ковзає" нерв через тунель без збільшення натягу на кінцях. Це схоже на "витягування" нерва з одного боку і "опускання" з іншого. Мета – покращити живлення нерва та усунути адгезії (злипання).
• Натяг нервів (tensioners/stretchers): Ці вправи передбачають рух у суглобах, що призводить до помірного розтягування нервової тканини. Вони створюють більше натягу на нерв, ніж ковзання, і використовуються для збільшення його еластичності. Застосовуються обережно, переважно на пізніх етапах реабілітації, коли гострий біль вже зменшився.

4. Специфічність та дозування:

• Вправи підбираються індивідуально, залежно від того, який нерв уражений (наприклад, серединний, ліктьовий, сідничний, стегновий нерв) та характеру його компресії.
• Важливо дотримуватися правильної дозування та інтенсивності. Вправи не повинні викликати гострого болю; допустимі легкі відчуття натягу або поколювання, що зникають після припинення руху. Перевищення навантаження може погіршити стан.

5. Взаємодія з іншими методами:

• Нейродинамічна гімнастика часто поєднується з іншими методами фізичної терапії: мануальною терапією (для мобілізації суглобів та м'яких тканин, що оточують нерв), масажем (для зняття м'язових спазмів), лікувальною фізкультурою для зміцнення м'язів та корекції постави.

Приклади нейродинамічних вправ:

• Для серединного нерва (кисть, передпліччя): Рука витягнута вбік, долоня розгорнута вгору, пальці відведені назад. Згинання/розгинання шиї в протилежний бік, а потім повернення до центру, одночасно змінюючи положення кисті.
• Для сідничного нерва (нога, спина): Пацієнт сидить, нога випрямлена. Почергове згинання шиї вперед (підборіддя до грудей) і одночасне згинання стопи на себе.

Нейродинамічна гімнастика є потужним інструментом у лікуванні широкого спектру станів, пов'язаних з нервовою системою, включаючи радикулопатії, тунельні синдроми (наприклад, синдром карпального каналу), невропатії, та інші больові синдроми. Її застосування вимагає глибоких знань анатомії та біомеханіки, тому проводитися вона має під наглядом кваліфікованого фізичного терапевта.