Наші методи

Фізіотерапія як метод лікування в реабілітації

Фізіотерапія є невід'ємною частиною сучасної реабілітації, використовуючи природні та штучні фізичні фактори для відновлення здоров'я, покращення функцій та підвищення якості життя пацієнтів. Вона ґрунтується на застосуванні світла, тепла, холоду, електричного струму, магнітних полів, ультразвуку, механічних впливів та інших фізичних явищ. Основна мета фізіотерапії в реабілітації — зменшення болю, запалення, прискорення регенерації тканин, відновлення рухових функцій та профілактика ускладнень.

Основні принципи дії фізіотерапії

Принцип дії фізіотерапевтичних методів полягає у стимуляції природних захисних та адаптаційних механізмів організму. Фізичні фактори, впливаючи на тканини, викликають ряд біохімічних, фізіологічних та біофізичних змін:

1.  Протизапальний ефект: Багато методів фізіотерапії (наприклад, лазеротерапія, магнітотерапія, ультразвук) сприяють зменшенню запального процесу, прискорюючи розсмоктування запальних інфільтратів та зменшуючи набряк.
2.  Знеболюючий ефект: Застосування електричного струму (TENS), тепла, холоду, лазерного випромінювання може блокувати больові імпульси, вивільняти ендорфіни та зменшувати спазм м'язів, що призводить до полегшення болю.
3.  Покращення мікроциркуляції та трофіки тканин: Фізичні фактори розширюють судини, покращують кровообіг та лімфовідтік, що забезпечує краще надходження кисню та поживних речовин до уражених тканин, а також прискорює виведення продуктів обміну.
4.  Стимуляція регенерації: Деякі методи (наприклад, лазер, ультразвук) активізують клітинний метаболізм, синтез білків, прискорюючи процеси загоєння ран, відновлення пошкоджених тканин (кісткової, м'язової, нервової).
5.  Зниження м'язового тонусу та спазмів: Тепло, деякі види електротерапії допомагають розслабити спазмовані м'язи, покращуючи рухливість та зменшуючи больовий синдром.
6.  Міостимуляція: Електростимуляція м'язів допомагає відновити їх тонус та силу при атрофії, парезах або паралічах, підтримуючи функціональність.

Основні методи фізіотерапії в реабілітації

Сучасна фізіотерапія пропонує широкий спектр методів, які обираються індивідуально залежно від діагнозу, стадії захворювання, загального стану пацієнта та його потреб.

1. Електротерапія:

• Транскутанна електрична нервова стимуляція (TENS): Використовує низькочастотні електричні імпульси для блокування больових сигналів. Ефективна при гострому та хронічному болю.
• Електроміостимуляція (EMS): Стимулює скорочення м'язів за допомогою електричного струму, допомагаючи відновити їхню силу та тонус при атрофії або парезах.
• Електрофорез: Введення лікарських речовин в організм через шкіру за допомогою електричного струму, що дозволяє локально доставляти препарати з мінімальними побічними ефектами.
• Діадинамотерапія (ДДТ) та Амліпульстерапія (СМТ): Використання імпульсних струмів для знеболення, зменшення набряків та стимуляції кровообігу.

2. Магнітотерапія:

• Застосування низькочастотних магнітних полів. Магнітотерапія має протизапальну, протинабрякову, знеболюючу та регенеративну дію, покращує мікроциркуляцію. Ефективна при захворюваннях опорно-рухового апарату, нервової системи, травмах.

3. Лазеротерапія:

• Використання низькоінтенсивного лазерного випромінювання. Лазер стимулює обмінні процеси в клітинах, має протизапальну, знеболюючу, протинабрякову та регенеративну дію. Застосовується при травмах, запальних захворюваннях суглобів, шкіри, нервової системи.

4. Ультразвукова терапія (та фонофорез):

• Застосування високочастотних звукових хвиль. Ультразвук здійснює мікровібраційний масаж тканин на клітинному рівні, має протизапальну, знеболюючу, спазмолітичну дію. Фонофорез дозволяє вводити лікарські речовини за допомогою ультразвуку.

5. Теплотерапія:

• Парафінотерапія, озокеритотерапія: Застосування розігрітого парафіну або озокериту. Тепло викликає розширення судин, покращення кровообігу, розслаблення м'язів, зменшення болю. Ефективна при хронічних запальних процесах, контрактурах.
• Грязелікування (пелоїдотерапія): Використання лікувальних грязей, що поєднують тепловий, хімічний та механічний вплив.

6. Кріотерапія:

• Застосування холоду (локального або загального). Холод зменшує набряк, запалення, біль, знижує м'язовий тонус. Особливо ефективна у гострий період травм або при запальних процесах.

7. Ударно-хвильова терапія (УХТ):

• Використання високоенергетичних акустичних хвиль. УХТ стимулює регенерацію тканин (особливо кісткової та сполучної), розбиває кальцифікати, покращує кровообіг, має виражений знеболюючий ефект. Застосовується при п'ятковій шпорі, тендинітах, артрозах, несправжніх суглобах.

Застосування фізіотерапії в різних галузях реабілітації

Фізіотерапія є універсальним інструментом і застосовується у широкому спектрі реабілітаційних програм:

1.  Ортопедична та травматологічна реабілітація: Після переломів, вивихів, розтягнень, операцій на суглобах (наприклад, ендопротезування), при артрозах, артритах, остеохондрозі, сколіозі. Фізіотерапія сприяє зменшенню болю, набряку, відновленню обсягу рухів та міцності кісток/сухожиль.
2.  Неврологічна реабілітація: При наслідках інсультів, черепно-мозкових травм, пошкодженнях спинного мозку, полінейропатіях, розсіяному склерозі, ДЦП. Допомагає відновити нервову провідність, зменшити спастику, покращити чутливість та рухові функції.
3.  Кардіологічна та пульмонологічна реабілітація: Після інфарктів, при ішемічній хворобі серця, бронхіальній астмі, ХОЗЛ. Фізіотерапія покращує функцію дихальної та серцево-судинної систем, підвищує витривалість.
4.  Спортивна реабілітація: Для швидкого відновлення після спортивних травм, прискорення загоєння, профілактики рецидивів та повернення до спортивної активності.
5.  Ревматологічна реабілітація: При ревматоїдному артриті, анкілозуючому спондиліті та інших системних захворюваннях сполучної тканини для зменшення болю, запалення та збереження рухливості суглобів.

Фізіотерапія — це потужний та ефективний інструмент у комплексному процесі реабілітації. Вона дозволяє впливати на патологічні процеси на клітинному та тканинному рівнях, активізуючи власні ресурси організму до відновлення. Завдяки широкому спектру методів та індивідуальному підходу, фізіотерапія допомагає пацієнтам швидше повернутися до активного життя, покращити функціональні можливості та значно підвищити якість їхнього життя. Важливо пам'ятати, що застосування будь-яких фізіотерапевтичних методів повинно здійснюватися за призначенням лікаря та під наглядом кваліфікованого фізичного терапевта.

Фізична терапія: Відновлення здоров'я через рух

Фізична терапія — це спеціалізована галузь медицини, яка спрямована на відновлення та покращення функцій опорно-рухового апарату, зменшення болю та реабілітацію пацієнтів після травм, операцій і хронічних захворювань. Вона включає в себе різні методи лікування, які допомагають відновити рухливість, полегшити біль і покращити загальний стан здоров’я пацієнта.

Що таке фізична терапія?

Фізична терапія — це комплекс методів і процедур, спрямованих на відновлення нормальної фізіологічної функції та зменшення больових відчуттів в організмі. Вона включає в себе вправи, масаж, мануальні техніки, спеціалізоване обладнання і навіть методи фізіотерапії. Головною метою фізичної терапії є відновлення функцій руху, зменшення болю і запалення, а також покращення загального фізичного стану пацієнта.

Які проблеми вирішує фізична терапія?

Фізична терапія допомагає лікувати широкий спектр проблем, включаючи:

• Травми опорно-рухового апарату: пошкодження зв'язок, м’язів, суглобів, переломи.
• Хронічні болі в спині, шиї та суглобах: біль у спині (особливо поперековий біль), остеоартрит, артрит.
• Реабілітація після операцій: відновлення після операцій на суглобах, хребті або після ортопедичних втручань.
• Неврологічні розлади: інсульт, травми спинного мозку, неврологічні захворювання, що порушують рухливість.
• Травми спортсменів: розтягнення, вивихи, надмірне навантаження на суглоби.

Фізична терапія використовується не тільки для лікування травм, але й для підтримки здоров’я в разі хронічних захворювань, таких як артрит, остеопороз, болі в спині або наслідки травм.

Які методи використовує фізична терапія?

Фізична терапія застосовує різноманітні методи для досягнення максимально ефективних результатів:

• Терапевтичні вправи: індивідуально підібрані вправи, спрямовані на зміцнення м’язів, покращення гнучкості, координації рухів і полегшення болю.
• Мануальні техніки: масаж, мануальна терапія, мобілізація суглобів для покращення рухливості та зняття напруги.
• Використання спеціалізованого обладнання: тренажери, апарати для кінезітерапії, а також методи фізіотерапії (УХТ, ультразвук, лазеротерапія).
• Інструментальні методи: кінезіотейпування, IASTM (інструментальна мобілізація м’яких тканин) для покращення відновлення після травм.
• Корекція постави та ходи: виправлення дефектів постави, що можуть викликати болі в спині та інших частинах тіла.

Методи фізичної терапії завжди індивідуальні і підбираються з урахуванням стану пацієнта.

Кому потрібна фізична терапія?

Фізична терапія підходить для широкого кола людей:

• Пацієнти після травм або операцій: фізична терапія допомагає швидше відновитись після переломів, розтягнень та інших травм.
• Спортсмени: відновлення після спортивних травм та поліпшення фізичної підготовленості.
• Люди похилого віку: фізична терапія сприяє збереженню рухливості та поліпшенню якості життя в старшому віці.
• Люди з хронічними болями: пацієнти з болями в спині, суглобах або шиї, які не хочуть застосовувати ліки.
• Особи, що працюють за комп’ютером: люди, що страждають на болі через тривале сидіння та неправильну позу.

Фізична терапія допомагає не тільки тим, хто має захворювання, але й тим, хто хоче підтримувати своє здоров’я на високому рівні.

Які переваги фізичної терапії?

Фізична терапія має низку важливих переваг:

• Безмедикаментозний підхід: відсутність побічних ефектів, що часто супроводжують медикаментозне лікування.
• Комплексний вплив на організм: фізична терапія не тільки знімає біль, але й покращує загальний фізичний стан.
• Індивідуальний підхід: терапія адаптується під кожного пацієнта, враховуючи його специфічні потреби.
• Збереження здоров’я: регулярні заняття фізичною терапією сприяють підтримці здоров'я і запобігають виникненню нових проблем.

Як проходить фізична терапія?

Процес фізичної терапії зазвичай складається з кількох етапів:

1.  Консультація з фізичним терапевтом: на цьому етапі лікар оцінює стан пацієнта, проводить фізичний огляд і з'ясовує історію хвороби.
2.  Оцінка функцій: лікар визначає обмеження рухливості, сили м’язів, болючі ділянки і проблеми з поставою.
3.  Розробка індивідуального плану лікування: складається програма, що включає вправи, техніки зменшення болю та реабілітаційні заходи.
4.  Проведення процедур: пацієнт проходить процедури відповідно до призначеного плану лікування.
5.  Контроль за прогресом: лікар моніторить зміни і коригує план при необхідності.

Які результати можна очікувати?

Фізична терапія дозволяє досягти таких результатів:

• Зменшення болю та запалення.
• Підвищення рухливості суглобів і м'язів.
• Відновлення нормального функціонування після травм.
• Покращення загального фізичного стану і тонусу.
• Поліпшення координації рухів і сили.

Чим фізична терапія відрізняється від інших методів лікування?

Фізична терапія відрізняється від медикаментозного лікування тим, що використовує природні механізми організму для лікування. Вона не впливає на організм через ліки чи хірургічні втручання, а фокусується на відновленні рухливості та полегшенні болю через рух. Відмінність також полягає в тому, що терапія включає активну участь пацієнта у процесі відновлення.

Чому варто звернутися до професійного фізичного терапевта?

Вибір досвідченого терапевта — це запорука успіху у лікуванні та відновленні. Кваліфікований фахівець допоможе вибрати найбільш ефективні методи, які підходять саме вам, враховуючи ваші індивідуальні потреби та стан здоров’я.

Як обрати центр фізичної терапії?

При виборі центру звертайте увагу на кваліфікацію спеціалістів, наявність сучасного обладнання та індивідуальний підхід до кожного пацієнта. Важливо, щоб центр мав позитивні відгуки і репутацію на ринку. У нашому центрі ви отримаєте висококваліфіковану допомогу, персоналізовану програму лікування та сучасне обладнання для ефективного відновлення. Звертайтесь до нас вже сьогодні — ми допоможемо вам повернутися до активного життя!

Принцип лікування: Психотерапія при психосоматичних порушеннях

Психотерапія є одним з основних та найефективніших методів лікування психосоматичних порушень. Її принцип базується на глибокому розумінні взаємозв'язку між психікою та тілом, де емоційні переживання, несвідомі конфлікти, стрес та певні психологічні патерни безпосередньо впливають на функціонування органів та систем, викликаючи або посилюючи фізичні симптоми.

Основна мета психотерапії при психосоматичних порушеннях — не просто усунути фізичні симптоми, а й допомогти пацієнту усвідомити, зрозуміти та опрацювати психологічні причини їх виникнення. Це призводить до глибинних змін, покращення адаптивних механізмів та загального добробуту.

Ключові принципи та напрямки психотерапії при психосоматиці:

Холістичний підхід (тіло-розум-дух):

• Психотерапія розглядає людину як єдину систему, де фізичні прояви є "мовою" психіки. Симптом — це не просто порушення в органі, а сигнал про внутрішній дисбаланс.
• Терапевт допомагає пацієнту відновити зв'язок зі своїм тілом, навчитися розпізнавати його сигнали та розуміти, як емоції відображаються на фізичному рівні.

Виявлення та опрацювання психологічних чинників:

• Усвідомлення емоцій: Часто психосоматичні порушення виникають через пригнічення або неможливість виразити певні емоції (гнів, смуток, страх, тривогу). Психотерапія створює безпечний простір для їх усвідомлення та здорового вираження.
• Виявлення конфліктів: Це можуть бути внутрішні конфлікти (наприклад, між бажанням та можливостями, між "хочу" і "треба") або міжособистісні конфлікти, які не знаходять вирішення та викликають хронічний стрес.
• Робота зі стресом та травмами: Допомога пацієнту ідентифікувати стресори, розвинути стійкість до стресу та опрацювати минулі.
• Корекція когнітивних спотворень: Деструктивні думки, ірраціональні переконання та катастрофічні сценарії щодо здоров'я можуть посилювати симптоми. Психотерапевт допомагає їх виявити та замінити на більш реалістичні та адаптивні.

Розвиток саморегуляції та копінг-стратегій:

• Пацієнт навчається ефективним методам керування своїм емоційним станом, зниження рівня тривоги та напруги. Це може включати техніки релаксації (дихальні вправи, медитація, прогресивна м'язова релаксація), майндфулнес, методи візуалізації.
• Розвиток навичок ефективного вирішення проблем, асертивності (вміння відстоювати свої межі), покращення комунікації у стосунках.

Специфічні психотерапевтичні підходи:

• Психодинамічна терапія: Досліджує несвідомі причини симптомів, аналізуючи ранній досвід, внутрішні конфлікти, невирішені травми, що "зафіксувалися" в тілі. Робота з перенесенням і контрперенесенням допомагає розкрити приховані динаміки.
• Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): Фокусується на зміні дезадаптивних думок (наприклад, іпохондричних переживань) та поведінкових патернів, які підтримують цикл "стрес-симптом-тривога". Включає навчання релаксації, подолання тривоги та болю.
• Гештальт-терапія: Зосереджена на усвідомленні "тут і зараз", допомагаючи пацієнту відчути та виразити пригнічені емоції, які можуть проявлятися у тілі. Робота з тілесними відчуттями є центральною.
• Тілесно-орієнтована терапія: Безпосередньо працює з тілом для вивільнення заблокованих емоцій та напруги, що накопичується у м'язах та тканинах. Включає дихальні вправи, рухові практики, масаж.
• Сімейна терапія: Якщо психосоматичне порушення є частиною сімейної динаміки або відображає дисфункції у стосунках, робота з усією родиною допомагає змінити патерни взаємодії, які підтримують хворобу.

Психоедукація:

• Важлива складова, що передбачає інформування пацієнта про механізми психосоматичних розладів. Розуміння того, як стрес впливає на тіло, допомагає зменшити страх, сором та почуття безпорадності, сприяючи активній участі пацієнта у лікувальному процесі.

Психотерапія при психосоматичних порушеннях — це глибока внутрішня робота, яка дозволяє не лише полегшити фізичні страждання, а й значно покращити психологічний стан, підвищити стресостійкість та якість життя пацієнта в цілому. Вона вимагає часу, терпіння та довіри між пацієнтом і терапевтом.

Лікувальний масаж

Лікувальний масаж — це одна з найдавніших і найефективніших терапевтичних практик, спрямована на покращення фізичного та психічного стану людини. Методика базується на механічному впливі на шкіру, м’язи та тканини за допомогою рук, спеціальних інструментів або апаратів. Лікувальний масаж використовується не лише для зняття болю та напруги, але й для загального оздоровлення організму, покращення настрою та якості життя.

Що таке лікувальний масаж?

Лікувальний масаж — це мануальна терапія, що включає різноманітні техніки, такі як розтирання, розминання, натискання, поплескування та вібрація. Ці рухи активізують кровообіг, лімфоток, розслаблюють м’язи та знімають напругу. Масаж діє як локально, впливаючи на певні ділянки тіла, так і рефлекторно, активуючи нервову систему та внутрішні органи через рецептори шкіри.

Основні завдання лікувального масажу

• Розслаблення м’язів: зняття спазмів, покращення еластичності тканин.
• Покращення кровообігу: стимуляція доставки кисню та поживних речовин до тканин
• Виведення токсинів: активізація лімфатичної системи.
• Знеболення: зниження напруги в м’язах і зменшення запалень.
• Поліпшення психоемоційного стану: зниження рівня стресу та тривожності.
• Профілактика травм: зміцнення зв’язок, сухожиль і м’язів.

Види лікувального масажу

Лікувальний масаж класифікується залежно від мети та техніки виконання. Основні види включають:

• Рефлекторний масаж: спрямований на вплив на певні рефлекторні зони тіла, що пов’язані з внутрішніми органами.
• Спортивний масаж: розроблений для спортсменів і людей, які займаються активною фізичною діяльністю.
• Лімфодренажний масаж: спрямований на стимуляцію лімфатичної системи, що допомагає виводити токсини з організму, зменшувати набряки та поліпшувати загальний стан шкіри.
• Акупунктурний масаж: базується на натисканні певних точок на тілі, які відповідають за різні органи та системи організму.

Показання для лікувального масажу

Лікувальний масаж рекомендується при:

• м’язових болях і спазмах;
• хронічній втомі та стресі;
• порушеннях постави (сколіоз, гіперлордоз, кіфоз);
• проблемах із кровообігом і лімфотоком;
• травмах (розтягнення, удари, постопераційний період);
• обмеженні рухливості суглобів;
• профілактиці старіння шкіри.

Протипоказання

Хоча лікувальний масаж є корисною процедурою, його застосування обмежене у таких випадках:

• гострі запальні захворювання;
• тромбози та проблеми зі згортанням крові;
• онкологічні захворювання;
• інфекційні хвороби;
• пошкодження шкіри (рани, опіки);
• вагітність (вимагає консультації лікаря).

Як проходить процедура?

1.  Оцінка стану пацієнта: спеціаліст вивчає стан здоров’я, враховує потреби та побажання клієнта.
2.  Підготовка: пацієнт розташовується на масажному столі в комфортному положенні.
3.  Виконання масажу: фахівець використовує обрані техніки, контролюючи силу та інтенсивність впливу.
4.  Завершення: масажист може рекомендувати додаткові процедури чи вправи для закріплення ефекту.

Тривалість сеансу варіюється від 30 до 90 хвилин, залежно від зони масажу та мети процедури.

Навіщо потрібні інструментальні методи лікування?

У сучасній медичній практиці інструментальні методи лікування відіграють ключову роль у відновленні та покращенні функціонального стану пацієнтів. Ці методи базуються на застосуванні спеціалізованих інструментів та технік, що дозволяють цілеспрямовано впливати на різні структури організму.

Основна мета використання інструментальних методів — забезпечити ефективне та безпечне лікування, яке доповнює або замінює традиційні медикаментозні підходи.
Вони спрямовані на:

• Зменшення болю: Багато інструментальних методик допомагають знизити больові відчуття без застосування фармакологічних засобів.
• Покращення рухливості: Відновлення нормальної функції м'язів та суглобів, підвищення їхньої гнучкості та сили.
• Стимуляцію природних процесів загоєння: Активація внутрішніх механізмів регенерації та відновлення тканин.
• Покращення кровообігу та лімфодренажу: Забезпечення кращого постачання тканин киснем та поживними речовинами, а також виведення продуктів метаболізму.

Чим вони ефективні?

Ефективність інструментальних методів обумовлена їхньою здатністю:

• Локально впливати на проблемні зони: Це дозволяє досягти бажаного терапевтичного ефекту без системного впливу на організм.
• Мінімізувати побічні ефекти: На відміну від деяких медикаментозних методів, інструментальні підходи часто мають менше небажаних реакцій.
• Підвищувати якість життя пацієнтів: Швидше відновлення функцій та зменшення симптомів сприяють покращенню загального самопочуття.

Завдяки цим перевагам, інструментальні методи лікування стають невід'ємною частиною комплексного підходу до реабілітації та терапії різноманітних захворювань, забезпечуючи пацієнтам більш швидке та якісне відновлення.

Серед таких методів особливе місце займають:

• Голкотерапія: метод лікування, що передбачає введення тонких голок у певні точки тіла з метою стимуляції біологічно активних зон.
• Кінезіотейпування: метод, що полягає у накладанні спеціальних еластичних стрічок (тейпів) на шкіру для підтримки м'язів та суглобів без обмеження рухливості.
• Інструментальна мобілізація м'яких тканин (IASTM): методика, яка використовує спеціальні інструменти для впливу на м'язи та сполучну тканину з метою покращення їхньої рухливості та зменшення болю.
• Пресотерапія: метод, що використовує спеціальний апарат для стиснення тканин, покращуючи лімфо- і кровообіг, зменшуючи набряки та сприяючи розслабленню м'язів.

Кожен із цих методів має свої показання та особливості застосування, що дозволяє ефективно адаптувати лікування до потреб кожного пацієнта. Інструментальні методи можуть застосовуватися як окремо, так і в комплексі з іншими підходами, забезпечуючи цілісне та персоналізоване рішення для відновлення функціонального стану організму.

Вибір методу залежить від характеру проблеми, стану пацієнта та очікуваних результатів. Завдяки своїй безпечності, універсальності та високій ефективності, ці методики широко використовуються в сучасній медичній практиці для реабілітації, профілактики та лікування різноманітних патологій.

Чому важлива реабілітація після операцій на суглобах?

Операції на суглобах, як-от ендопротезування, артроскопія чи реконструкція зв’язок, часто є необхідними для повернення рухливості та зменшення болю. Однак успіх оперативного втручання залежить не лише від якості самої операції, а й від правильної та своєчасної реабілітації. Фізична реабілітація після таких втручань є ключовим етапом на шляху до відновлення повноцінного функціонування суглобів і повернення до звичного способу життя.

Фізична реабілітація після операцій на суглобах має кілька важливих цілей:

1.  Запобігання ускладненням: без належного відновлення можуть виникати ускладнення, як-от ригідність суглобів, тромбози чи атрофія м’язів.
2.  Відновлення функції суглоба: реабілітація допомагає повернути повний обсяг рухів та нормальну функцію суглоба.
3.  Полегшення болю: вправи сприяють покращенню кровообігу, зменшенню запалення та болю.
4.  Зміцнення м’язів: оскільки операція часто супроводжується періодом обмеженої рухливості, реабілітація допомагає зміцнити ослаблені м’язи.
5.  Повернення до активного життя: реабілітація сприяє якнайшвидшій адаптації до повсякденної активності та, за потреби, до спортивних навантажень.

Протокол лікування: як відбувається реабілітація?

Протокол фізичної реабілітації розробляється індивідуально для кожного пацієнта залежно від виду операції, стану здоров’я та поставлених цілей. Умовно реабілітацію можна розділити на три основні етапи.

1 Ранній етап (перші дні після операції)

• Цілі: зменшення болю, запобігання тромбозам і застійним явищам.

2 Проміжний етап (2–6 тижнів після операції)

• Цілі: поступове збільшення рухливості суглоба, зміцнення м’язів, поліпшення балансу.

3 Пізній етап (від 6 тижнів і до повного відновлення)

• Цілі: повернення до повноцінного життя, профілактика повторних травм.

Ефекти фізичної реабілітації

Фізична реабілітація після операцій на суглобах має численні позитивні ефекти:

1.  Відновлення рухливості: пацієнти повертаються до повноцінного виконання рухів у суглобі.
2.  Зменшення болю: регулярні заняття допомагають знизити рівень хронічного болю.
3.  Зміцнення м’язового корсету: це забезпечує стабільність суглобів і запобігає подальшим травмам.
4.  Покращення якості життя:. пацієнти повертаються до улюблених занять, спорту та активного способу життя
5.  Профілактика ускладнень: зменшення ризику утворення контрактур, тромбів чи інших ускладнень.